Бізнес знищити неможна зберегти

Бізнес знищити неможна зберегти

Штраф у розмірі 320 тисяч гривень поставив крапку на підприємницькій діяльності пані Тетяни М. із Чернігова. ЇЇ історію чомусь не показували у новинах, хоча вона буде цікавою багатьом підприємцям.

Якщо коротко, то будучи фізичною особою-підприємцем, вона створила перешкоди державному інспектору праці у проведенні перевірки, зокрема у березні цього року не надала перевіряючому запитувані ним документи.

Офіційно, історія така. У лютому поточного року до управління Держпраці у Чернігівській області звернулось дві колишні працівниці пані Тетяни, які поскаржились на невиплату нею заробітної плати та використання їх праці без відповідного оформлення трудових відносин. Отримавши згоду Державної служби з питань праці (м. Київ), головний державний інспектор Чернігівського управління прийшов на перевірку.

Вручивши направлення на проведення перевірки інспектор запропонував надати письмові пояснення та документи, які б підтверджували або спростовували факт роботи у неї цих найманих працівників. Проте цієї вимоги Тетяна М. не виконала, в зв'язку з чим був складений акт перевірки, в якому зафіксовано порушення щодо створення перешкод для діяльності посадової особи управління Держпраці у Чернігівській області.

За результатами розгляду вказаного акту, першим заступником начальника управління Держпраці у Чернігівській області було прийнято постанову від 24.03.2017, якою на позивача накладено штраф в розмірі 320 000 гривень.

Звичайно, управління Держпраці спрацювало чітко і різко, а стягнення такої суми штрафу буде істотним бонусом для бюджету.

Ми спробували перевірити твердження пані Тетяни про те, що ця перевірка і колосальний штраф – це справа рук її конкурентів. Але біда приходить не одна. Нещодавно у пані Тетяни помер чоловік. Вона хотіла щоб про вплив таких санкцій і способи їх застосування дізнались усі, але від спілкування на цей час відмовилась.

 

Після аналізу її справи у юристів «По Закону» залишилось декілька своїх питань:

І - як провести лінію між роботою Держпраці на благо держави та зловживанням деякими з інспекторів на користь певних підприємців (розправою над конкурентами)?

ІІ – що таке перешкоди у проведенні перевірки? Як надати документи про роботу «працівника», якщо він ніколи у тебе не працював?

ІІІ – відмова давати письмові пояснення інспектору, це право людини, чи правопорушення, що тягне за собою штраф у 320 тисяч гривень?

ІV – чому направлення на позапланові перевірки завжди містять у графі «предмет здійснення заходу» такі формулювання, що дають змогу інспектору перевірити усе що йому заманеться?

Таких питань може бути і більше, але потрібно дотримуватись певного балансу, щоб і у добросовісних працівників Держпраці не відпало бажання працювати.

І так, повернімось до першого питання, спробуймо відокремити роботу інспекторів від замовних «розправ» над підприємцями.

Як будь-який орган державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадові особи, працівники Держпраці, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, якщо закон чи інший нормативно-правовий акт якийсь аспект їх діяльності урегульовує незрозуміло (нечітко визначає порядок реалізації повноважень щодо отримання пояснень чи документів, не розмежовує понять «відмова від пояснень» та «перешкоди у проведенні перевірки»), то пріоритет над такими повноваженнями матимуть права людини.

Законодавство, чинне на момент проведення перевірки, не містило прямих посилань на те, що інспектор має право вимагати письмові пояснення у особи щодо предмету перевірки. Та й про наявність повноважень на витребування документів прямо ніде не зазначається. Суд, що розглядав у першій інстанції справу за позовом пані Тетяни про скасування постанови про накладення на неї штрафу, висновок про наявність у інспектора права на витребування документів зробив із п. 6.1 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок № 390):

6. Перевірка складається з таких етапів:

6.1. Робота з документами, наданими суб’єктами господарювання на вимогу Інспектора.

Згідно ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду  в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право одержувати (не вимагати!) пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом

Мало того, ніхто не бере до уваги вимог ст. 63 Конституції України, згідно яких особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

А тепер розглянемо позицію пані Тетяни щодо надання документів. Людина у Вас не працює і не працювала, то які документи надавати, про що іде мова?

Звіти про зайнятих осіб, інформацію про сплату податку з доходів фізичних осіб і єдиного внеску інспектори Держпраці можуть отримати у контролюючих органах без виходу із кабінету.

Оце і є відповідь на друге і третє питання.

Направлення на перевірку набуває особливого значення у випадку проведення позапланових перевірок (які проводяться, як правило, за зверненнями громадян). 

Скоріше, воно повинно було б мати таке значення, якби органи контролю виконували б вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», де зазначено:

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Тобто, у направленні на перевірку мають бути чітко зазначені питання, які будуть перевірятись інспекторами у ході позапланової перевірки.

Випадки, коли інспектори формулюють ці питання по типу: дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань додержання законодавства про працю, критики не витримують.

Нещодавно, такі дії працівників Держпраці знайшли оцінку у рішенні суду. Так, Херсонський окружний адміністративний суд скасував штраф у сумі 320 тисяч грн., накладений на одного з підприємців, що не допустив до перевірки інспекторів, лише через формулювання у направленні предмету перевірки вищеописаним чином.

У тексті рішення йдеться: суд вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині накладення на позивача штрафу в сумі 310400, 00 грн., виходячи із наступного.

Як вбачається із оскаржуваної постанови штраф накладений на підставі абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України згідно якого юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України  юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Представниками відповідача в судовому засіданні зазначено, що при визначенні позивачу штрафу в сумі 320000, 00 грн., уповноважена особа виходила з того, що предметом перевірки  до якої не допущено посадових осіб повинні були бути питання, зазначені в абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Суд не погоджується з такими твердженнями представників відповідача, так як із направлення на проведення перевірки від 16.12.2016 року слідує, що відповідачем відповідно до наказу від 16.12.2016 року направляються посадові особи для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань додержання законодавства про працю позивачем.

Також, суд зазначає, що ані наказ про проведення перевірки, ані акт про не допуск до проведення перевірки не містить посилань на те, що представником позивача не допущено до проведення перевірки із питань визначених в абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Щодо посилань представників відповідача на те, що підставою для проведення перевірки і визначення кола питань, які будуть перевірятися слугував лист Виконавчого комітету Суворовської районної ради у м. Херсоні від 04.11.2016 року №2-7-172/о, то суд зазначає, що даний лист є підставою для призначення перевірки (прийняття наказу), а уже сам наказ повинен містити питання, які підлягають контролю.

Крім цього, суд не бере до ваги твердження представників відповідача про те, що в направленні зазначенні питання, що підлягають перевірці, а саме: 1.1.1, 1.1.4.1-1.1.4.4. 1.1.8, 1.1.11-1.1.12, 3.2.1-3.2.2, оскільки наявність таких посилань в направленні не дає можливості встановити, які саме питання будуть перевірятися.

За таких обставин, суд вважає, що представник позивача не допускаючи до проведення перевірки не мав законної можливості встановити те, що перевірка буде проводитися саме із питань, визначених абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, а тому на переконання суду у даному випадку штраф мав бути застосований відповідно до абз.6 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України згідно якого  юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Таким чином, якщо контролери «страхуються» та у направленні на перевірку її предмет формулюють так, щоб при бажанні перевірити усе, то це уже тиск на бізнес, а не державний контроль.

 

У телефонній розмові пані Тетяна повідомила, що за оскарження постанови про накладення на неї штрафу вона заплатила 500 доларів США, але Чернігівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив. На цей час подана апеляційна скарга, але з оплатою судового збору у неї уже проблеми (не вистачає коштів).

Якщо найближчим часом пані Тетяна вийде на зв’язок та погодиться на нашу пропозицію,  то «По Закону» опублікує реквізити її банківської карти для того, щоб небайдужі люди допомогли у сплаті судового збору та крапку у питанні законності накладення на неї штрафних санкцій поставили суди вищих інстанцій.

 

"По Закону" 2017